Найактивніше на хіміотерапію реагують лейкоцити, що складаються п’ятьма фракціями: нейтрофіли, еозинофіли, лімфоцити, моноцити та базофіли. Найчутливіші — нейтрофіли, в аналізі крові їх позначають як паличкоядерні та сегментоядерні лейкоцити. Іноді в аналізі окремо виділяються не нейтрофіли, а гранулоцити, що складаються білими клітинами – нейтрофілами, еозинофілами та базофілами. Паличкоядерних нейтрофілів підвищені причини чому дивіться тут https://vabos.com.ua/palichkoyadernix-nejtrofiliv-pidvishheni-prichini-u-ditini/.
У нормі абсолютна кількість нейтрофілів (або гранулоцитів) для здорової людини має бути 1,5-2, що зазвичай становить не менше половини всіх лейкоцитів.
Для вирішення питання про допуск до хіміотерапії необхідно дивитися саме нейтрофіли (в абсолютних значеннях), а скільки є достатньою для допуску, залежить від схеми хіміотерапії.
Так, ґрунтуючись на досвіді багатьох пацієнтів, можна припустити, що для допуску до ‘червоної’ хіміотерапії (доксорубіцин + циклофосфамід) необхідна кількість нейтрофілів має бути не менше ніж 1,5; для допуску до ‘білої’ хіміотерапії (паклітаксел, паклітаксел + карбоплатин) в режимі 12 щотижневих хімій зазвичай буває достатньо нейтрофілів не менше 1. Інші схеми хіміотерапії (паклітаксел, доцетаксел, паклітаксел/доцетаксел + карбоплатин/ найімовірніше зажадають кількість нейтрофілів щонайменше 1,5.
Іноді інформація про допустимі показники наводиться в інструкції до лікарського препарату.
Остаточне рішення про допуск до хіміотерапії приймає лікар.
